kolibri - Скло блакитних вітрин

Ти крізь мене дивишся, ніби я тільки привид.
Світ тече по колу, вулиці мій лабіринт.
Я ловлю відблиски тебе у кожному синім склі.
Тиша між словами звук, який мене гріє.
Місто знов мене ховає у свої холодні мрії.
В голові шумить, та я вже не відрізняю.
Де сон, а де ти я просто зникаю.
Скло блакитних вітрин я тону в цьому світлі.
Твої очі, як лід, але я лечу безкрило.
Місто дихає димом, і нам з ним так схоже!