І як тепер тебе забути душа до краю добрела.
Такої дивної отрути я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі такої спраглої жаги.
Такого зойку у мовчанні такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші такого безміру в добі.
Це, може, навіть і не вірші а квіти, кинуті тобі.
Ще поки можу але вже не можу настала черга й на мою зорю.
Чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум'ям згорю.
І як тепер тебе забути душа до краю добрела.
Такої дивної отрути я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі такої спраглої жаги.
Такого зойку у мовчанні такого сяйва навкруги.
І як тепер тебе забути душа до краю добрела.
Такої дивної отрути я ще ніколи не пила.
Такої зоряної тиші такого безміру в добі.
Це, може, навіть і не вірші а квіти, кинуті тобі!
