Велика ведмедиця що тобі видно з високой гори,
Туман нехай стелиться зі мной говори говори говори,
Ай ти знаєш ти колега по біді і ми обоє смутні і бліді,
Я був тоді в біді як підіді ти шепотіла тихо,
Знай нехай весь світ потоне у воді я все віддав би кожній і тобі,
Хто розділив би ту журбу зі мною і те стихійне лихо,
Чи я сумував ну так чи ти сумувала авжеж,
На тебе дивилися лями людей а ти лями палила пожеж,
Як довго до тебе летіть ало земля ало,
Цих квантових років не вистачить зроду й невистачило,
Знову сонце зійде небо звільнить від зірок,
Зникнуть по дню вони зникнуть і я піду вдаль,
Шукать собі нових пригод .
