Ти чорна квітка лілія в моїх руках
Пелюстками оксамиту пєш мій кожен страх
І я не знаю де тут правда а де просто гра
В твоїх обіймах солодка отрута а не жара
Ти чорна квітка я твій садівник і кат
Щодня тебе плекаю щоб не зробити крок назад
З тобою гину та без тебе просто попіл й дим
Я твій навіки і ти мій невиліковний Рим
Мій невиліковний Рим
Ми танцюємо наш вальс на розбитому склі
І кожен рух лишає шрами на моїй душі
Друзі кажуть Схаменися біжи не дивись
Але твій погляд тримає наче скелі карниз
Я вдихаю твій аромат суміш меду й полину
І добровільно приймаю цю солодку провину
Ти навчила мене бачити зорі в пітьмі
Але ці зорі лиш уламки що летять з висоти
Можна спалити всі фото й листи
Можна втекти на край світу
Та як втекти від самого себе
Коли твоє коріння проросло в мені до літа
Ні не до літа Навіки
Закрию повіки і бачу тебе
