Ти застав би мене обеззброєну.
Без прикрас без думок без одягу.
Голос ніжністю зафарбований.
І заплутані надто коси.
Тепла постіль ще не застелена.
Тінь по шкірі проміння - полоси.
Тіло залпом пʼє ранок травʼяний.
Ти б занурився в запах прянощів.
Золотистих моїх локонів.
В Запах стрімких гарячих дотиків.
в їдкий запах нічної осені.
Кожній родимці б назву вигадав.
І дивився би мовчки голодно.
В обеззброєну від бажання.
Без прикрас без думок оголену.
Я твоїми руками звʼязана,.
В них так солодко стало дихати.
Їм віддатись не зобовʼязана.
Та мої слабкості стали сильними.
І волосся занадто сплутане,.
Й голос ніжністю зафарбований.
Світла сонця по шкірі полоси,.
Ти застав би мене обеззброєну.
Знаєш як серце пораниж.
Якщо мене ти обманеш.
Може я навіть загину.
Раніше ніж кохати відвикну!
