Не в тому суть, не в тому суть, що ніч зависла у вікні,
А в тім, що стали ми чужі різні серця, як день і ніч,
Це не любов, а тінь журби, це біль прощання без доби,
Як пізня осінь без тепла, де згасла мрія, що жила,
На гілці намисто з плодів, осінній сум в душі засів,
Ти іншу вже тримаєш там, а я мовчу новим вітрам,
Я не прошу: «Вернись назад», між нами тиша й листопад,
Моя душа вже не болить, та тінь того дня не згасає,
Не в тому суть, не в тому суть, що ніч зависла у вікні,
А в тім, що стали ми чужі різні серця, як день і ніч,
Це не любов, а тінь журби, це біль прощання без доби,
Як пізня осінь без тепла, де згасла мрія, що жила,
Не в тому суть, не в тому суть, що ніч зависла у вікні,
А в тім, що стали ми чужі різні серця, як день і ніч,
Це не любов, а тінь журби, це біль прощання без доби,
Як пізня осінь без тепла, де згасла мрія, що жила.
